Його легко схарактеризувати як художника і водночас складно. Легко здобутись на уявлення про художника, що вже оформився в часі і просторі своїми творами, коли він уже пройшов свій пууть, його вже надивилися, знають і складно, хоч і з присутністю певного оптимізму, як в даному випадку, коли мова йде про Артюха Ігоря, художника, який ще в пошуку власних способів досягнення осмисленого розуміння, усвідомлення свого місця в довколишньому світі, Космосі. Безумівно це дар, коли індивідуальність відчує пульсацію свого єства в унісон з усією світобудовою. Це дійсно так і про це думається, коли споглядаєш його "космічні" ескізи. Ціла серія і є кілька готових задовільнити самого вимогливого цінителя.
Не той художник, хто виставляє неперевірене, непереплавлене в душі і серці творіння в очикуванні оплесків і винагород, а хто не вдовольнившись здобутим часом, Як Ігор Артюх, сам проти себе бунтує в пошуку того, що закладено Богом йому в серце і що є душею його самого. В пошуках він різноплановий, але рівновимогливий до себе. Своїм поводженням І. Артюх ілюструє сивої мудрість: "Пізнай самого себе". Через те він у постійному русі самовдосконалення, самореалізації. І це оптимістично-онадійливо. Ще за студентським мольбертом в ньому і без збільшувальног скла вже можна було розгледіти художника. Саме прізвище його на пракриті говорить, що він з роду творчого. У сучасній нашій морі означення цієї сфери діяльності замінилось іншим словом, а в других європейських мовах так і залишилось: арт - мистецтво. Та це до слова.
Ігор Артюх отримав серйозну школу образотворчого мистецтва у Дніпропетровському Художньому Коледжі. Вже в дипломній роботі, можливо ще з притаманним юнацькому запалу максималізмом, але безперечно свідомо він поставив високу планку своїх поривань, що вселяло впевненість у ньому тих, хто спостерігав за його ростом, в досягненні ним своїх устремліннь. А школа дала йому для цього непогану зброю: вправний малюнок, живі фарби, виразний колорит, вміння володіти форматом, доцільне оперування зображенням на площині аркушу чи полотна, вільне володіння композицією. Добре орієнтується в мистецтві минулого, як відчизняного, так і зарубіжного. Обізнаний з Ризькою школою образотворчого мистецтва, що ще недавно користувалась повагою у поціновувачив монументального і поетичного стилів.
Словом, чи Артюх - учень, чи Артюх - самостійний митець то, виходячи з міркування, що художник або є (в душі), або його нема, він художник. І то художник різноплановий, віртуозний, пише він, як зараз кажуть, фігуративну річ чи не фігуративну, не в тому справа, штука в тому - є там мистецтво чи воно відсутнє. І, беручи до уваги його нинішні твори, без всякого сумніву, без побоювання бути посоромленим можна вголос говорити, що Ігор Артюх виправдовує справедливість свого родового прізвища. І хай допоможе йому Бог на цій, хай і не легкій, але такій дивовижно райдужній стезі.
Віктор Загубибатько
03.09.2008
